«Праця, покликання, щастя»

(бібліотечний урок за творами В.О. Сухомлинського)

 

Цілі: познайомити учнів з життєвим шляхом В.О. Сухомлинського, з його творами для дітей, виховувати в учнів любов до праці, розуміння свого покликання, щастя.

Обладнання: книжкова виставка, портрет В.Сухомлинського, рушник, грона калини.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Бібліотекар зустрічає учнів, пропонує оглядово ознайомитися з матеріалами книжкової виставка «Василь Сухомлинський – дітям». Після цього учні займають свої місця.

 

ІІ. Вступне слово бібліотекаря.

Дорогі учні з 1 по 31 жовтня бібліотека нашого училища приймає участь у Всеукраїнському місячнику шкільних бібліотек – 2018, який проходить під гаслом «шкільна бібліотека – центр творчого розвитку дитини» (до 100-річчя від дня народження В.О. Сухомлинського). В рамках цього місячника в нашій бібліотеці проводитимуться різноманітні заходи і одним із них є сьогоднішній наш урок.

ІІІ. Робота за темою уроку.

  1. Ознайомлення з темою.

Бібліотекар. Сьогоднішній наш урок присвячений творчості видатного українського педагога, майстра світового рівня, великого гуманіста і добротворця, дитячого письменника В.Сухомлинського, який своє серце віддав дітям й присвятив своє життя служінню Україні.

  1. Бесіда «Великий педагог – великий добротворець».

Бібліотекар.

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в с. Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області в незаможній селянській родині.

Ріс Василько працьовитим, добрим і люблячим хлопчиком, з дитинства допомагав матері виховувати молодших дітей, двох братиків та сестричку.

«Навколо нього завжди були діти, то казки їм розповідає, то малює щось…».

Великий вплив на маленького Василька мав дід Сухомлинського Омелян, у якого була велика бібліотека і який заохочував внука до читання. Уже дорослий Василь Олександрович часто згадував, як багато дід йому читав і ніколи не забував дідові слова: «Хто дітей любить, той добрий чоловік».

Був одним із найкращих учнів школи і вже тоді твердо знав, що буде тільки вчителем. Навчався на вчителя в Кременчуці, одного разу мало не замерз у снігах, коли добирався взимку додому…

17-річним юнаком почав працювати вчителем української мови та літератури. Згодом заочно навчався у Полавському педагогічному інституті і паралельно працював вчителем.

Він завжди був разом із дітьми: ходили в ліс вирізувати сопілки та вчитись грати на них…

У липні 1941-го року молодого вчителя мобілізували на фронт, був важко поранений, переніс кілька операцій, уламок снаряда в його грудях залишився на все життя.

З 1948 року і до останніх днів свого життя працював директором Павлиської середньої школи. І створив таку школу, яку нині, у ХХІ столітті ми б назвали «сучасною», «європейською».

Понад усе любив дітей і життя своє присвятив школі і дітям.

Вивчаючи індивідуальні особливості учнів, а також умови життя, у яких вони зростають, результати спостережень записував у щоденник. Невдовзі з’явились його праці «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Жива вода криниці», «Народження громадянина».

Був дуже працьовитою і творчою людиною. Його ім’я відоме в усьому світі, автор 48 книжок, понад 600 наукових статей, понад 1500 оповідань і казок для дітей, його праці видано 59-а мовами народів світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Найвідоміша його книга – «Серце віддаю дітям» перекладена на 37 мов і витримала 69 видань. Але, на жаль, йог твори для дітей побачили світ тільки після його смерті, перша книга «Чиста криниця» вийшла в 1993р., друга «Вічна тополя» в 2003р.

Прожив 52 роки, з них віддав дітям, роботі 35 років, працюючи вчителем, директором. Помер у розквіті творчих сил 2 вересня 1970 року.

Тематика творів В. Сухомлинського для дітей стосується величних проблем людини: її життя у любові, справедливості, людяності, праці.

Пригадаймо хоча б відому історію про «Синій олівець», «Ледачу подушку», «Яблуко в осінньому саду». Влучні, зворушливі, повчальні , ненав’язливі – Сухомлинський умів дібрати ключик до дитячого серця і розуму.

Для В.Сухомлинського виховання у праці – це основний педагогічний закон, коли вона пов’язується з моральною мотивацією поваги і піклування зростаючої особистості про рідних, а далі й про свою країну.

У своїх листах до сина Сухомлинський розкриває сутність таких понять як праця, покликання, щастя.

(Листи читають учні).

  • «Покликання – це маленький паросток таланту, що перетворюється на міцне, могутнє дерево до праці, без самовиховання цей маленький паросток може засохнути на пні. Знайти своє покликання, утвердитися в ньому – це і є джерело щастя».
  • «Якщо людина закохана у свою працю, вона прагне, щоб  і в самому трудовому процесі і в його наслідках було щось прекрасне».
  • «Утверджувати в собі покликання – це значить щось робити, щось створювати, а не заучувати готові істини, не копирсатися у своїх почуттях, намагаючись знайти відповідь на запитання: «Чи подобається мені ця праця, чи ні?». Подобається людині те, у що вона вклала частинку власної душі, - це найголовніше. Ще раз раджу тобі: ніколи не гребуй найпростішою, найбільш «чорною», «брудною» працею – з неї починається творчість».
  • Праця і Людина, Людина і праця – ось мати і батько всіх істин. Лиш тим людина дорожитиме все своє життя, що далося їй дорогою ціною. Любов до праці не витягнеш  із кишені і не вкладеш у руки  маленькій людині. Це скарб, який треба добувати працею і тільки працею. На жаль, дехто вважає, що радість нашого життя, щастя буття можна відкрити перед свідомістю й серцями юнацтва, тільки даючи якнайбільше матеріальних благ. Радість, добута, осягнута нелегкою працею, - це могутній вихователь совісті. Совість – це, образно кажучи, емоційний сторож переконань, і цього сторожа ми прагнемо поставити в людському серці тоді, коли людина лягає ще впоперек лави, як кажуть у народі».

Вислови В.Сухомлинського про працю, покликання та щастя:

  • Покликання – це найголовніша підвалина особистого щастя, основа гармонійного поєднання особистої радості і громадянської гідності людини.
  • Без праці не знайдеш покликання.
  • Праця – найважливіше джерело щастя людини.
  • Праця в ім’я творення краси облагороджує юне серце, запобігає байдужості.
  • Праця – основа всього мудрого і прекрасного на землі.
  • Щастя – не бездушне споживання ласки, доброти, сердечності. Щастя – це передусім оптимізм, віра в світле й радісне майбутнє.
  • Щастя життя – в насолоді улюбленою творчістю, в праці та  в інших проявах людської життєдіяльності.
  • Щастя людини неможливо передати в спадок і неможливо дістати як спадщину.

Обговорення матеріалів бесіди.

Бібліотекар.

Діти, а яке ваше розуміння праці, покликання, щастя?

Учні висловлюють свої думки.

Підсумок уроку.

Заключне слово бібліотекаря.

Сьогоднішня наша розмова – це тільки маленький початок. Ми ще не раз будемо звертатись з вами до вічних цінностей людини, до думок та творів Василя Сухомлинського. Хочеться, щоб ви завжди пам’ятали слова великого педагога «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною, нікому не відомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний».

 

 
На даний момент 10 гостей і 1 користувач на сайті