Контактна інформації

Телефон для довідок:
/03342/ 2-32-08
/03342/ 2-35-27

e-mail: vol.vpu@gmail.com
Наша адреса:
м. Володимир-Волинський
вул.. Данила Галицького 10

Корисні посилання







Поради вчителям і батькам

Поради вчителю

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; за будь-що. Обов’язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте бабусям і дідусям зате, що зустрічають дітей із школи, допомагають організувати свята. Обов’язково дякуйте татусям – за чудову увагу до потреб школи, за будь-який крок назустріч дитині і вчителю.

Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні. Але обов’язково листи вдячності.

Записи в щоденникові – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інформують про те, що дитина не зробила в начальному закладі. А як що тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, (письмово) і регулярно?! Так, потрібен ваш час, але він того вартий!

Батьки не повинні боятися навчальний заклад (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляли їм про запрошення на чергове зібрання. Батьки не повинні відчувати себе у навчальному закладі гостями, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити вікна, або гаманцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні сум за мірою необхідності.

Ніколи не вживайте термін (викликати) батьків у навчальний заклад! Завжди запрошуйте їх поговорити. І обов’язкового з заздалегідь. Не практикуйте ситуацію: «Щоб завтра батьки були тут!» - адже розмова згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для дитини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім’ї) їхні інтереси, сферу професійної діяльності, методи виховання – не як маму Тані або тата Володі, а просто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учиться у батьків, адже вчитель – це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори – найбільш розповсюджена форма взаємодії вчителя та сім’ї. А де ж лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінь, не достатність часу чи професійна неспроможність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків присутніх на зборах, - єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, готовності взяти участь у житті групи. Але й туту дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучення батьків до школи.

  • Ніколи не дорікайте батькам, які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. завжди щиро (без сарказму!) радійте їхній появі у групі.
  • Обов’язково називайте батьків по імені, не кажіть « мама Тані Петренко». Інакше може скластися враження що батьки важливі для вас тільки в такі ролі.
  • На зборах намагайтеся говорити про проблему, а не про конкретну дитину, а от хваліть – персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, засвоюють нові області і часто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.
  • Особливо ефективно, якщо вам вдається проаналізувати, чого досягли учні з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вдалося підняти планку. Виявлення проблем повинно бути конструктивним: ось є проблема; для її рішення непогано було б зробити такі й такі справи: зі свого боку я постараюся, а ви зі свого спробуєте...
  • Коли батькам пропонується конкретна й доступна модель для застосування їхніх батьківських ресурсів, то віддача збільшується. Тому що цілеспрямовані дій крок за кроком завжди приносить позитивні результати. Підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну можливість прослідкувати за розвитком дитини в сім’ї.
  • Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.
  • За необхідності попросіть батьків про виявлення будь - якої допомоги, детально поясніть чому ви не можете обійтися без них. просіть пропонувати інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено обговорюйте їх

Як вести себе вчителю, якщо виникає проблемна ситуація ви змушені просити батьків про зустріч

  • Запрошуючи у навчальний заклад запитайте в себе: що я хочу отримати в результаті? Якщо просто висловитися, засудити дії дитини а бо методи виховання батьків, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти конструктивніше рішення, адже це полегшить, насамперед, вашу роботу.
  • Під час обговорення в присутності дитини пам’ятайте: яка б не була її вина, батьки завжди (принаймні при людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Двоє на одного – нечесно!
  • Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірні відомі факти, не заохочуйте нашіптування.
  • Говоріть про конкретні речі, старайтеся не вживати такі вирази – штампи як «погано себе поводить», «не хоче вчитися». Висловлюйтеся ясно: «Не зробив два домашні завдання з математики», «Відмовився відповідати на уроці хімії» і т.д. Тоді батькам легше буде проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.
  • Пропонуючи можливі способи вирішення проблеми, не провокуйте дорослих на насилля, цим ви налаштуєте дітей проти себе. Як результат: діти будуть старатися приховати від батьків дату чергових зборів.
  • При наближенні до завершення зустрічі, запитайте себе: чи виправдали свої сподівання? З якими почуттями батьки ідуть додому?  Як подивиться на мене учень завтра? Розвиток дитини – складний, неоднозначний процес. І від того, наскільки тернистим і хворобливим буде ваш спільний шлях, залежить про що буде згадувати людина через десять або двадцять років після школи. Куди приведе його та дорога, яку він подолав, опираючись на ваші та батьківські руки? Адже коли тебе підтримують з обох сторін, якось надійніше…

Поради батькам

У батьків відносини із навчальним закладом часто бувають складні. За десять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, «індивідуальної консультації», на яку періодично запрошують учителі… Але всі батьки розуміють – роздільність зі школою тягне за собою непривабливі наслідки  для обох сторін, не говорячи про привабливі наслідки   для обох сторін, не говорячи про дитину, яка є яблуком розбрату цих двох соціальних інститутів – навчального закладу та сім’ї.

Начальний заклад не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що умови в ній залишають бажати кращого. А рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам налягати на багатьох своїх вимогах. І все ж … Якщо подивитися на ситуацію інакше: що залежить від нас, батьків? Як ми будуємо свої відносини з начальним закладом. Не секрет, що навчальний заклад – це широкий простір для конфліктів, що іноді провокуємо, ми батьки. Змінити устрій навчальної системи ми не спроможні, але, можливо, можне щось змінити в собі?

  • Не вимагайте від навчального закладу більше, ніж він може вам дати. Навчальний заклад – це частина життя дитини. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і після навчального закладу, тоді можливо учнівські невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості.
  • Вчителі – як і всі люди – різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив навчального закладу. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов’язково знайдете спільну мову.
  • Під час виникнення неприємної ситуації, пов’язаної з вашою дитиною, запам’ятайте, будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше завдання – у навчальному закладі проявити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома, після спільного обговорення з дитиною.
  • Приходячи до навчального закладу, обов’язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб’єктивні, не варто покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя дитини й аналізуйте її самі.
  • Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в групі, але й загальну атмосферу учбового закладу. Будь – які вчинки дітей обов’язково пов’язані з соціальним контекстом. , у якому вона розвивається. Не поспішайте робити висновки похапцем, не зрозумівши причини її поведінки.
  • Не приймайте вчительську правоту апріорі. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів, спробуйте в кожному явищі знаходити цю крупинку корисного, яка обов’язково присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.
  • Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори. Якщо є можливість, попросіть класного керівника повідомити план зборів і їхню тривалість.
  • На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для усіх. Усі проблеми, пов’язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати під час індивідуальної бесіди з учителем. Правильно буде вибрати для цієї бесіди спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь нюанси залишаються нез’ясованими.
  • Подумайте, чим би  ви могли допомогти навчальному закладу або конкретному вчителеві? Не завжди ця допомога мусить виражатися у матеріальній підтримці. Можливо, ви володієте якоюсь цінною інформацією, чи маєте можливість працевлаштування школярів улітку,  чи ви могли б дати консультацію з питань, пов’язаних  із вашою професійною діяльністю, а можливо,  ви можете допомогти школі в тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп’ютерними програмами?
  • Ваша участь у житті навчального закладу обов’язково буде сприятливою не лише для дитини, але й для середовища, в якому вона знаходиться.
  • І останнє. Для того, щоб навчити дитину  необхідним соціальним навичкам, батьки повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделюю? Якщо так – то вас можна тільки привітати. Якщо ні – у вас ще є час, щоб щось змінити.
 
На даний момент 34 гостей на сайті