Корисні посилання







Вхід на сайт



Забули свій пароль? / Зареєструватися

Опитування

Чи подобається Вам навчатись у Володимир-Волинському ВПУ
 
БОРЩІВНИК - ПРИХОВАНА ЗАГРОЗА!

З метою запобігання контакту учнів та працівників училища з отруйною рослиною розроблено пам’ятку про небезпеку, яка спричиняється Борщівником Сосновського, правила поведінки та методи боротьби з ним, надання першої медичної допомоги при контакті з рослиною

В останні роки на території України пошири­вся бур'ян, так званий борщівник Сосновського. Росте він обабіч річок, доріг, лісів, а тепер поступово перебирається і на поля, дачні ділянки.

Борщівник — отруйна рослина висотою до двох метрів, а то й більше. Листя і плоди борщівни­ка багаті на ефірні масла. Дотик до рослин деяких видів цього роду може викликати подразнення та опік шкіри за рахунок того, що всі частини рослини містять фуранокумаріни - речовини, що різке підвищують чутливість організму до ультрафіоле­тового    випромінювання.    Найсильніші  опіки борщівник викликає, стикаючись зі шкірними покривами в ясні сонячні дні. Але, щоб отримати опік достатньо і нетривалого та несильного опромінення сонцем ділянки шкіри, забрудненої соком рослини. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час прояву опіку - від кількох годин до  кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не дає жодних неприємних відчуттів і людина може просто не звернути на це уваги.

 

Борщівник також є контактним і дихальним алергеном і має сильний запах, який відчувається вже за п'ять метрів від рослини.

При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з'являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщівником. Особливо, якщо вражаються рот чи горло.

Перша допомога при опіку борщівником:

  • захистити ділянки дотику шкіри з рослиною від сонячних променів мінімум на дві доби;
  • промити уражені місця великою кількістю води з густою мильною піною;
  • обробити спиртом або слабким розчином марганцівки (знежирює шкіру, чим послаблює ура­ження);
  • обробити шкіру пантенолом або іншим за­собом від опіків;

невеликі пухирі краще не чіпати. Якщо вони продовжать збільшуватись -• потрібно звернутись до лікаря, щоб він розкрив їх у стерильних умовах;

  • вийняти з листа алое ложкою м'якуш і нане­сти на уражене місце. Протизапальні й антибак­теріальні властивості алое роблять його досить ефективним засобом;
  • припарка з листків звичайного садового бур'яну - подорожника, промитого та пропарено­го, дає протизапальний і антибактеріальний ефект;
  • компрес із тканини, змоченої у холодному молоці заспокоює свербіж краще, ніж холодна во­да. Хоча механізми такої дії молока поки не з'ясо­вані, не виключено, що активними компонентами в цьому випадку є молочні жири;
  • змочений водою звичайний пакетик чаю (чорного або зеленого) і прикладений до шкіри теж полегшує свербіж, завдяки дубильній кислоті, що міститься в листі чаю;
  • тепла ванна з додаванням декількох столо­вих ложок дрібномелених вівсяних пластівців або звичайного вівсяного борошна підсушує висип і за­побігає його перетворенню на пухирі, що сверб­лять. З ванни потрібно вибиратися обережно: на­мокла вівсянка дуже слизька.

У жодному випадку не можна розтирати уражене місце. Так можна рознести подразнюю­чу речовину буквально по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. До то­го ж розтирання стимулює кровоток, а значить, надходження до ураженого місця нових і нових ре­човин, що підтримують запалення.

У пральній машині при помірній температурі необхідно випрати одяг, в якому гуляли по чагар­никах борщівника. Це убереже від поширювання висипу по всьому тілу.

Також необхідно обполоснути водою взуття, а взуття з тканини теж варто випрати.

З історії поширення рослини

За часів Радянського Союзу влада запровади­ла вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи її вивчення і рослинні властивості, ігноруючи наукові пересто­роги. Силос із борщівника виявився звичним, але корови, яким силос призначався, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було не­придатним як для людей, так і для тварин. І рослину покинули напризволяще. Це згодом стало тихою катастрофою в місцях вирощування через визрі­вання значної кількості насіння борщівника і знач­ного його поширення.

Заходи боротьби:

Механічні методи

Разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає заново та починає квітнути, відростають нові зонтики, навіть після декількох скошувань. В результаті, суцвіть з насінням може стати ще більше, за 1—2 тижні починають рости нові пагони і через 3 тижні ефект від разового викошування зникає.

Систематичне скошування, перерізування коренів на глибині 10—15 сантиметрів забезпечує знищення рослини.

Оскільки розмножується борщівник тільки за допомогою насіння, слід не допускати появи квітконосів. Пам'ятайте, що навіть на скошеній рослині насіння має здатність дозрівати. Борщівник на обійсті викопують (тільки в щільному одязі і в гумових рукавичках). Викопування товстих коренів добре допомагає в знешкодженні рослин на городі

Хімічні методи

Хімічні методи боротьби включають використання гербіцидів. Для боротьби з борщівником рекомендується використовувати препарати гліфосатної групи. Достатня концентрація — 5л/100м² стандартного розчину препарату Раундап, тобто 360 г/л гліфосату. Необхідно обробити 70-80% листкової поверхні рослин борщівника.

Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, з повторною обробкою після відростання рослин.

Односезонна обробка не приносить результату, на наступний рік виникають масові сходи, а ще через 2 роки результати роботи втрачаються. Найкращим варіантом є глибоке зорювання ґрунту та взяття очищених земель під сільськогосподарські угіддя


 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 18 гостей на сайті