Одягнеш хустину і ти - справжня жінка , Бо ти з України і ти - українка, А наша хустина - жіноча прикраса, Із роду до роду, не втрачена часом.
Це витвір людини, це символ народу І хустка барвиста не вийде із моди. З чим можна зрівняти квітчасту хустину? Хіба є щось краще її на заміну?
У ній і традиції, в ній і культура, Хустки є для свята і є для зажури, Хустина, як пісня, легка і крилата, Як мамина ласка, як батьківська хата.
В ній осінь чарівна, в ній лагідне літо В ній квіти найкращі в своїм розмаїтті. Хустина , як вітер приємний, весняний, І тепла та ніжна, як руки у мами.
У нас вишиванки, хустина, калина Це символи й гордість, краса України. У них вкарбувалась любов до Вітчизни, З появи на світ... і до самої тризни...
Це символ прихильності, символ прощання, Це символ скорботи і вічне кохання, Хустки українські - найкращі у світі, Тож як же ми можемо їх не любити?
І мода на хустку у нас не зникає, Її кожна жінка на себе вдягає. В сучасному стилі і гарно й звабливо, Завжди неповторно та дуже красиво.
Хтось носить хустику у будні , хтось в свято , Хтось скромну, просту. Ну, а хтось і багату .... Хустина для жінки завжди актуальна, А жінки в ній мила, приваблива, гарна.
І магію вічності в собі тримає , І , як оберіг ю, від біди захищає . Таємність жіночу ховає хустина, І жінка у ній- дивовижно вродлива.
І де б не були ви, в якім кінці світу, Отож не цурайтесь хустину носити. Садок в ній чарівний у листі, у квітах, І жінка в хустині прекрасна, як літо.
І знайте дівчата, в хустині жіночість, Чаруйте коханих, хай бачать їх очі, Що ви їхні панни , таких більш немає, Як в нас, в Україні, чарівних і гарних.
|
