Члени євроклубу в лютому місяці провели традиційну японську чайну церемонію під час якої розповідали про традиції Японії.

Є в Японії така традиція, як чайна церемонія. Це своєрідне дійство, яке не рідко захоплює. І її часто ставлять в один ряд із мистецтвом ікебани, театром кабукі, приготуванням суші тощо.

Японське чаювання — це не просто традиція, це цілий ритуал, який люди осягають багато років у спеціальних школах. Сенс японського чаювання полягає, головним чином, не в дегустації напою — це більше схоже на медитацію і спробу віднайти гармонію не лише у собі, а й з іншими людьми.

Японська чайна церемонія сягає своїми витоками ще далекого VIII століття, коли китайський чай уперше було привезено в країну висхідного сонця. Пізніше, в XIII столітті чаювання стало набувати церемоніальних рис завдяки дзен буддизму, яке активно поширювалося в той час, поки двома століттями пізніше монах Сюко не оформив ці риси в особливі принципи. На його думку, процес чайної церемонії мав бути максимально природним і простим. Те саме стосувалося й оздоблення будинку і начиння, яке використовувалося, а відносини між господарем і гостем повинні бути зведені до взаємного розуміння без слів.

Церемонія по суті є формальною зустріччю майстра і його гостей не тільки для розпивання чаю, а й світської бесіди та відпочинку. Церемонію не можна проводити в звичайному будинку — дійство має розгортатися в особливому будиночку для чаювання, який називається тяшіцу. Тяшіцу втілює основу чайної церемонії — природність і простоту, тому ці будиночки складаються зазвичай з однієї кімнати з декількома вікнами, простими глиняними стінами і бронзовим вогнищем. Посуд, який використовують під час ритуалу, також відрізняється простотою: прості керамічні чаші, потемнілий мідний чайник, ящик для заварки, бамбукові ложки.