У суєті воєнних буднів не завжди, на жаль, вчасно знаходимо слова подяки тим, хто першим простягнув руку допомоги у нелегкий для країни час. Сьогодні хочеться висловити щиру вдячність працівникам фонду «Матері Божої неустанної помочі».

Уже 5 місяців поспіль гуртожиток Володимир-Волинського ЦПО приймає на проживання внутрішньо переміщених осіб. Це стало справжнім викликом для дирекції ЦПО та працівників гуртожитку, але завдячуючи багодійникам з фонду «Матері Божої неустанної помочі» ми подолали труднощі налагодження життя і побуту вимушених переселенців.

З благодійним фондом «Матері Божої неустанної помочі», що його  очолює протоієрей Микола Гінайло, Володимир-Волинське ЦПО співпрацює вже багато років поспіль. Благодійники допомагали навчальному закладу  в облаштуванні побуту дітей-сиріт, що здобували в нас освіту; дітям з малозабезпечених родин допомагали з одягом, взуттям, тканиною для виробничого навчання тощо.

З початком російської навали матеріальних проблем у ЦПО стало більше і вони загострилися, бо гуртожиток ЦПО прийняв на проживання внутрішньо переміщених осіб.

Колектив ЦПО швидко відреагував на приїзд біженців: допомагали хто чим міг. Але уже в перші дні стало зрозумілим, що потрібно значно більше, бо сім’ї з дітьми, люди старшого віку, люди з інвалідністю мають дещо інші потреби, ніж учні, які можуть раз на тиждень поїхати до батьківського дому.

І, як завжди, швидко, вчасно і щедро відреагував благодійний фонд «Матері Божої неустанної помочі». Справді, допомога невтомних людей, що з Божого благословення підтримує тих, хто потрапив у біду через російську агресію.

Дитячі ліжечка, коляски, засоби гігієни, постільна білизна, матраци, пральні машини, холодильники, бойлер, меблі, одяг, мийні засоби, килими для ігрової кімнати, кухонні електроприлади, продукти харчування – усього й не перелічити!

Дякуючи благодійному фонду люди, які втратили домівку, налагоджений побут, а, може, й віру в добро й милосердя, віднайшли можливість жити, ростити дітей і вірити в краще, переможне майбутнє України.

Не применшуючи внеску всіх інших благодійників в загальну справу підтримки внутрішньо переміщених осіб, все ж хочеться сказати, що пам’ятається і цінується завжди той, хто першим відгукнувся, першим підтримав.

Мабуть, невипадково фонд і називається «Матері Божої неустанної помочі»!