«…Забирай все, щоб щенята не мали що їсти!». Ці слова колгоспного активіста, сказані під час вилучення продуктів з селянської господи у 1947 році прозвучали в наші дні з вуст свідка, як звинувачення радянського режиму у злочинах проти власного народу. «Щенятами» були троє голодних дітей, що тулилися до матері в холодній порожній хаті. Вони повинні були померти. Але вижили, щоб розказати нам, представникам молодших поколінь, про жахливі часи голоду.

Дню пам'яті жертв Голодомору була присвячена зустріч учнів нашого училища зі слухачами Університету третього віку, що відбулася в Історичному музеї міста 23 листопада. В заході взяли участь учні груп Е-11 та К-21. Літні люди ділилися сімейними історіями про голод 20-х років та Голодомор 1932-1933 рр. Крім того, як очевидці подій, розповіли про голод 1946-1947 рр.

Затамувавши подих, учні слухали свідчення про розстріли селян за збирання колосків на колгоспному полі, про те, як діти розкопували мишачі нори з надією знайти там хоч трохи зерна… В декого на очі наверталися сльози. Присутні вшанували хвилиною мовчання тих, хто не пережив  страшних років голоду. Кожен виступ свідків тих подій супроводжувався жвавим обговоренням в залі. Представники старшого покоління побажали учням, щоб їм ніколи не довелося пізнати голоду, війни, репресій.

Завдяки організаторам та учасникам зустрічі учні доповнили свої знання з історії нашої держави. Участь в таких заходах допомагає розвинути в них почуття патріотизму, прихильність до загальнолюдських цінностей та гуманізму.

Вівторок у ВПУ розпочався девізом ''Найкраща у світі мета - стати хорошою людиною ''

На перервах педагоги мали змогу у методичному кабінеті долучитись до акції ''Долоньки побажань'' та виконати вправу ''Асоціації'',зарядитись позитивом на весь день.

Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами- чорним та білим .Ось як бачимо світ ми! Такий девіз третього дня Тижня Толерантності у ВПУ!

Вернісаж творчості та креативності продовжується! А з 25 листопада підтримаємо всеукраїнську акцію''16 днів проти насилля''

Український народ пережив багато трагічних подій в своїй історії, серед яких Голодомор 1932 – 1933 років є  найбільшим насильством над українцями.  Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні – час, коли кожен українець вшановує пам'ять  мільйонів українських селян, що загинули  мученицькою смертю від голоду,  заподіяного  сталінським тоталітаризмом  на початку 30-х років ХХ століття.  13 листопада 31 група  операторів-касирів   приєдналась до пам’яті про   мільйони невинних жертв Радянської влади,  яких  злочинно заморили голодом.   Учні Степюк Дар’я та Гнатюк Дмитро   під час інформаційно-просвітницької години розповіли про той час, коли за вказівкою влади  в селян забрали все зерно, в результаті чого зникали  з лиця землі  цілі села і хутори, бо люди  повільно  вмирали від голоду. Віршем «А кажеш – не було  голодомору ?» до   учнів звернувся Панасюк Владислав, який   ще раз нагадав про те, що це був не тільки голодомор,  це був геноцид українського народу.  Дуже зворушливою була пісня   у виконанні Дарини  Калішук « Свіча», якою  учениця донесла  той   віковічний сум за померлими з голоду, який навіки закарбується в пам’яті українського народу.